Виховання це — увесь процес формування особистості й підготовки її до активної участі у виробничому, суспільному й духовному житті. У дещо вужчому, але конкретнішому вираженні зміст виховання в народній педагогіці охоплює формування морального обличчя, інтелектуальний і фізичний розвиток, прищеплення працьовитості й естетичних смаків.
Збереження життя і зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя підростаючого покоління нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Відтак виховання безпечної поведінки в соціальному середовищі – одне із пріоритетних напрямків освітнього процесу, тому що з кожним роком збільшується кількість дітей, травмованих внаслідок несформованих навичок поведінки з предметами і речами, незнайомими людьми, в різних небезпечних ситуаціях. Сьогодні, коли соціальне довкілля може становити загрозу для життя і здоров’я дитини, виникає потреба в глибокому осмисленні та систематизації роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах по вихованню в них свідомої позиції щодо безпечної поведінки в соціальному середовищі. Незважаючи на певні напрацювання у цьому напрямку, проблема виховання соціально безпечної поведінки дітей дошкільного віку у соціальному середовищі розроблена недостатньо. На дошкільний навчальний заклад як соціальну інституцію покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя, що можуть виникнути у соціальному середовищі. Тому метою нашої статті є розкрити значення дошкільного навчального закладу у вихованні соціально безпечної поведінки дітей дошкільного віку. Процес опанування дитиною необхідними знаннями та уміннями, що забезпечують змістовну і безпечну життєдіяльність у довкіллі, починається з раннього віку. Актуальність проблеми виховання соціально безпечної поведінки дітей у соціальному середовищі пов’язана з такими віковими особливостями розвитку, як підвищена рухова активність, цікавість, повна довіра до всіх і всього, що їх оточує, відсутність відчуття небезпеки, яке не розвивається у дітей майже до 3 років. Фізичні можливості малюків можуть дуже швидко призвести до біди. Діти раннього і молодшого дошкільного віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що – небезпечно. Про це свідчить сумна статистика: із загального числа отруєнь небезпечними речовинами на дітей припадає 90% нещасних випадків, а на дорослих – лише 10%. Тому, мета педагогів – зберегти життя і здоров’я дошкільників та озброїти їх навичками безпечної поведінки у довкіллі.
